Роберт Фіцо обіцяв, що не відправить "жодного снаряду в Україну", якщо виграє вибори. І після перемоги, схоже, не збирається відступатися від своїх принципів. 27 жовтня у Брюсселі він ще й поставив під сумнів доцільність надання Україні чергового пакету допомоги на 50 млрд євро, назвавши Україну "однією з найбільш корумпованих країн світу". А ще Фіцо виступає проти антиросійських санкцій і обіцяє не арештовувати Путіна, якщо він колись приїде до Словаччини попри ордер від МКС.

Вважати нову владу Словаччини дружньою до України складно. Крім партії Фіцо Smer-SD, до парламенту на виборах потрапила ще одна відверто проросійська Словацька національна партія, а також помірковано-прозахідна партія "Голос". Цей результат вас може дивувати, однак лиш допоки ви не дізнаєтеся про контекст - чому проросійські наративи так добре приживаються у Словаччині і чому менше половини словаків вважають Росію агресоркою.

Своєю риторикою, зокрема ставленням до Росії, премʼєр Словаччини дуже нагадує свого угорського колегу Віктора Обрана, однак порівнювати їх не зовсім коректно. Якщо про Орбана кажуть як про "ідейного" політика (якими б абсурдними часом не здавалися його ідеї), то Фіцо - радше прагматик. І тут, як не дивно, криється певне запокоєння для України. Чому? У новому випуску подкасту "світ не sweet" ми говоримо про це і про ширший контекст виборів у Словаччині з Александром Дулебою, аналітиком Словацької асоціації зовнішньої політики, професором політології університету в Пряшеві.
Наш Twitter: https://twitter.com/up_podcasts